Національна служба здоров'я України

Зазначення примусового типу госпіталізації не є обмеженням для оплат та не буде зараховано як помилку у випадку з туберкульозом.

Пацієнти, які не змогли надати про себе жодних підтверджувальних документів.

До моменту реалізації обмеження прав доступу в ЕСОЗ щодо перегляду таких пацієнтів, ведення ВІЛ-інфікованих пацієнтів буде можливе лише в МІС ВІЛ, таким чином їх статус не буде розголошено.

Кодується не робота окремого персоналу, а випадок лікування пацієнта, а саме діагноз та інтервенції, що проводились в умовах закладу охорони здоров`я в рамках епізоду надання медичної допомоги пацієнту.

дотримуватись чинного українського підходу щодо визначення дитячого віку, а саме: від 0 до виповнення 18 років.

Кодуванню підлягає фактичний стан пацієнта, обставини звернення та фактично виконані інтервенції. На основі фактичних даних і відбувається віднесення пролікованого випадку до тієї чи іншої ДСГ (терапевтичну чи хірургічну). Віднесення випадку до хірургічного відбувається лише за наявності хірургічних втручань. Тобто ознакою віднесення випадку до хірургічного буде наявність відповідних кодів з національного класифікатора НК 026:2019 «Класифікатор медичних інтервенцій».

Кодується захворювання або стан, встановлений в період перебування в стаціонарі на момент виписки. В тому числі як причина звернення в якості основного діагнозу.

Ні, може бути закодовано лише 1 основний діагноз.

Відповідно до стандартів клінічного кодування, необхідно присвоювати код інтервенції, що найбільш повно описує проведене втручання. У разі відсутності такого загального коду, необхідно використовувати коди окремих складових втручання. В цьому випадку необхідно закодувати: коронарне шунтування, пластику аорти, пластику МК, захист міокарда з ШК, кардіоплегію, анестезію, ШВЛ.

Згідно АСК кодувати лабораторні дослідження не потрібно. Щодо клініко-діагностичних інтервенцій, то кодувати варто ті, які є вагомими з точки зору вимог до пакетів медичних послуг.