Ми не змінюємо подій, але можемо змінити їхнє сприйняття

Триває місяць обізнаності про ментальне здоров’я, що проходить в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я ТиЯк?, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською. Більше дізнатися про рекомендації щодо піклування про своє ментальне здоров’я можна на платформі howareu.com.

У межах Програми медичних гарантій послуги реабілітації передбачають не лише фізичне відновлення, а й обов’язкову психологічну підтримку. Це не додаткова опція, а повноцінна складова одужання. Особливо коли йдеться про найвразливішу категорію пацієнтів — дітей. Таку комплексну медичну допомогу забезпечує Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди, м. Суми.

Серед послуг лікарні весь спектр медичної допомоги: від спостереження, лікування в амбулаторних умовах до стаціонарної допомоги, зокрема, паліативної. Звісно окрему увагу приділено відновленню ментального здоров’я маленьких пацієнтів в процесі реабілітації. За перші чотири місяці цього року лікарня надала допомогу понад 8,5 тис. маленьким пацієнтам. З них півтисячі отримали реабілітаційну допомогу за напрямами:

• “Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно або хворими, протягом перших трьох років життя” — 91 дитина

• “Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в стаціонарних умовах” — 334 дітям

•“Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах” — 172 дітям

“Реабілітація — це не лише про м’язи чи рух, а про те, щоб дитина могла знову грати, навчатися, взаємодіяти з іншими. Ми не змінюємо подій, але можемо змінити їхнє сприйняття. Дитина, яка пережила складну травму або хворобу, має потребу в емоційному відновленні. Для цього їй потрібен внутрішній ресурс, який ми допомагаємо знайти”, — розповідає Людмила Пономаренко, клінічна психологиня Сумської дитячої лікарні.

Разом з ще чотирма колегами фахівчиня працює з дітьми, які потрапляють до лікарні з різними проблемами зі здоровʼям — після травм, зокрема поранень, неврологічні стани, затримка розвитку та ін. Тоді психолог стає опорою, що надає емоційну підтримку і професійну допомогу.

Людмила Пономаренко зазначає, що наразі доводиться багато працювати з дітьми, які отримали гіркий досвід війни: “Недарма існує статус “Діти війни”. Адже на підґрунті пережитого стресу, постійного страху і тривоги з часом можуть розвиватися психічні і фізичні захворювання. Такі діти вже пережили втрати, вимушене переселення, мають батьків військовослужбовців — усе це робить їхню психіку більш вразливою. Тому у дітей війни зовсім інше сприйняття світу і потреби. Показово, що 90% наших дітей на питання “Про що ти мрієш?” відповідають -  “Про закінчення війни”.

І звісно нікуди не зникали випадки непростих психоемоційних станів у підлітків: “У ході роботи, як правило, проявляються типові проблеми: поганий сон, дезадаптація, низька самооцінка, відсутність друзів, непорозуміння з батьками та однолітками, тривожність. Але все більше сьогоднішні підлітки переживають за своє майбутнє,  батьків-військових, загибель друзів, бояться повторення досвіду травмування. Були запити, як пережити поховання близької людини, яка загинула. Раніше діти боялися павуків чи висоти, а тепер — шахедів та бути самому під час повітряної тривоги,” — розповідає психологиня.

У своїй роботі для покращення ментального здоров’я клінічні психологи лікарні використовують бесіди, тілесну терапію, арттерапію, ігрову, музичну та пісочну терапії. А також сучасні методики діагностики, проводять групові корекційні заняття.

У закладі налагоджений механізм командної роботи: фізіо- та ерготерапевти, педіатри, психологи, ортопеди, неврологи та лікарі інших спеціальностей разом формують індивідуальний маршрут дитини. Такий мультидисциплінарний підхід покращує процес одужання, адже не фокусується лише на фізичній реабілітації, а й забезпечує психологічне відновлення.

Часом рекомендацій та підтримки потребують батьки, які самі переживають глибоку тривогу й розгубленість через стан дитини. У таких випадках психологічна підтримка допомагає всій родині пройти складний шлях одужання. У лікарні батьки можуть отримати рекомендації щодо подальшого догляду та відновлення емоційного стану дитини вдома.

“Ми не можемо передбачити наслідки травматичного досвіду, який переживають зараз діти. Але здатні мінімізувати ризики. Якщо ваші близькі ніяк не проявляють емоції після події, спричиненою війною, це не означає, що все впорядку. У нашій практиці дитина при зовнішньому благополуччі лише під час терапії починає проговорювати, що її досі бентежить. І це перший крок до зцілення”, — підкреслює психологіня.

Психологічна допомога при фізичній реабілітації — це турбота, людяність та гідне ставлення до пацієнта будь-якого віку. Можливість повернути дитині не лише функціональність, а й внутрішню рівновагу закладено в Програму медичних гарантій.