В Івано-Франківському обласному клінічному центру паліативної допомоги за 9 місяців цього року комплексну паліативну допомогу в умовах стаціонару отримали 200 пацієнтів, команда виїзного відділення опікувалась за 342 родинами та здійснила 1709 візитів до пацієнтів. Центр фінансується за кошти обласного бюджету. Більше про його роботу - в нашому матеріалі.
Людмила-Оксана Андріїшин - анестезіолог, медичний психолог за фахом, завідувач виїзного консультативного відділення Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги. Крім того, вона - головний позаштатний спеціаліст з паліативної допомоги Івано-Франківської області, є позаштатним експертом МОЗ та головою благодійного фонду допомоги невиліковно хворим «Мати Тереза». У 2017 році одна з 13 медиків вона отримала довічну президентську стипендію «Про призначення державних стипендій видатним діячам охорони здоров'я». В цьому році Людмила Іванівна приєдналась до команди позаштатних експертів НСЗУ та брала участь у розробці вимог до надання послуг паліативної допомоги, що з 2020 року увійдуть до Програми медичних гарантій.
«Більше 25 років тому, коли мій батько хворів на рак, ми зіткнулись з проблемою відсутності паліативної допомоги, адекватного знеболення, соціальної та духовної підтримки у нашому суспільстві, - ділиться Людмила Андріїшин. - Це підштовхнуло мене до занурення та професійного зростання у наданні паліативної підтримки».
Хоспіс в Івано-Франківську на 30 ліжок відкрився у 1997 році. Його фахівці надають безкоштовну консультативну допомогу, спеціальний догляд та спеціалізовану лікувальну допомогу в стаціонарних умовах і на дому, проводять протибольове лікування пацієнтам з вираженим больовим синдромом, забезпечують, в разі потреби, правове консультування госпіталізованих хворих. Крім медичної допомоги, тут здійснюється навчання родичів госпіталізованих хворих навичкам догляду за тяжкохворими та хворими у термінальній стадії, надається психологічна підтримка пацієнтам та їх родичам у період втрати близької людини.
В штатному розписі в центрі паліативної допомоги 76,75 штатних посад, з них 21 - у виїзному/консультативному відділенні. І хоч в центрі є досить висока плинність кадрів, має місце велике фізичне й психологічне навантаження і завжди є вакансії, персонал надає якісну паліативну допомогу. За 9 місяців цього року комплексну паліативну допомогу в умовах стаціонару отримали 200 пацієнтів, команда виїзного відділення опікувалась за 342 родинами та здійснила 1709 візитів до пацієнтів.
Центр сьогодні фінансується з обласного бюджету. Кошти виділяються на захищені статті видатків, чого зовсім не вистачає на медикаменти та продукти харчування для пацієнтів стаціонару. А фінансування господарського утримання закладу в принципі відсутнє. Зарплати фахівців, що роблять благородну, надзвичайно складну справу, поки що мінімальні: медсестра отримує не більше 4000 грн, лікар - близько 5000 грн на місяць. Включення паліативної допомоги до програми медичних гарантій з 2020 року вселяє обережну надію на зміну ситуації з фінансуванням.
Навчання фахівців центру - від молодшої медсестри до лікаря - відбувається із впровадженням найкращих зарубіжних практик. Людмила Андріїшин і вся її команда постійно проходять стажування у хоспісах країн Європи, проводять семінари, науково-практичні конференції, тренінги на власній базі.
«Поки ми не маємо ресурсів стимулювати співробітників фінансово, адже ще ніколи в нашій державі паліатив не був у пріоритеті. За підтримки благодійного фонду допомоги невиліковно хворим “Мати Тереза”, я мотивую та утримую своїх колег від вигорання поїздками за кордон для отримання правильної філософії паліативної допомоги. Хоспіс - це будинок, куди людина потрапляє не помирати, а жити - до останньої хвилини. Паліативна підтримка - це альтернатива евтаназії, це показник якостя життя в суспільстві в цілому. Аби це зрозуміти, потрібно хоча б раз побачити, як це працює. Нова інформація, нове бачення, спілкування з колегами - це те, що надихає і дає сили продовжувати нашу справу вдома. А потреба в паліативній допомозі в Україні величезна. У нашій області, наприклад, це як мінімум 12-13 тисяч людей протягом року, в тому числі дітей - говорить Людмила Іванівна».
Команда Людмили Андріїшин опікується не лише пацієнтами обласного центру, але й допомагає колегам з інших закладів області визначити правильний план дій паліативної підтримки хворих, що звертаються за допомогою до них. З 2005 року під її керівництвом працює навчально-методичний центр, в якому щорічно навчаються тисячі сімейних лікарів, медичних сестер, волонтерів, родичів пацієнтів, що потребують паліативної допомоги, з усієї країни. Людмила Іванівна активно співпрацює з волонтерськими, громадськими організаціями, благодійними фондами, аби укомплектувати заклад та виїзну службу всім необхідним оснащенням, препаратами для знеболювання, обладнанням та витратними матеріалами для медичного догляду. Фахівці центру постійно співпрацюють з Івано-франківськими медичними коледжем та університетом, навчаючи студентів принципам надання всього комплексу якісної справжньої паліативної допомоги зі студентської лави.
«У кожної людини в житті є три етапи по 25 років, - говорить Людмила Іванівна, перший - коли ми вчимося, закладаємо основу знань та життєвих навиків; другий - коли ми здобуваємо певні матеріальні блага та реалізуємо власний потенціал, використовуючи те, що отримали; і третій - коли ми віддаємо, аби врятувати не тільки тих, хто потребує допомоги, але і власну душу. Це є моїм основним покликом та мотиватором на цьому надзвичайно складному, але і надзвичайно важливому шляху вже 20 років».
Серед етичних принципів роботи Людмили Андріїшин та всього центру паліативної допомоги є такі: «Якщо пацієнта не можна вилікувати, то це не означає, що для нього нічого не можна зробити. Як би мало часу не було, його завжди достатньо, щоб зробити усе можливе. Ми не можемо додати днів до життя, але завжди можемо додати життя до днів, адже крапля милосердя означає набагато більше, ніж океан розуму».