Обговорення відбулося в рамках засідання круглого столу “Бюджетна складова організації респіраторної підтримки в Україні”, який було організовано командою адвокаційної кампанії “ДИХАТИ”, ініціатором створення якої є Благодійний фонд “Разом для України” (RAZOM).
Учасниками заходу також були перший заступник міністра охорони здоровʼя Сергій Дубров, лікарі, представники громадських організацій та пацієнтських обʼєднань.
В ході дискусії обговорено питання:
- Стан респіраторної підтримки в Україні та у країнах, що розвиваються.
- Підходи до фінансування респіраторної терапії паліативного пацієнта у світі. Презентовано досвід Польщі.
- Методологія розрахунків можливого фінансування тривалої вентиляційної підтримки, яка проводиться поза стаціонаром за місцем перебування пацієнта в Україні.
Однією із головних дискусійних тем була економічна доцільність переходу на домашню вентиляцію для паліативних пацієнтів, які цього потребують.
Наразі в Україні відсутні необхідні галузеві стандарти, які б визначали перелік діагнозів, критерії стану пацієнта, що передбачають можливість перебування дитини або дорослої людини на неінвазивній або інвазивній вентиляції у домашніх умовах, містили б опис медичної послуги в залежності від тривалості вентиляції вдома. Про це сказав перший заступник міністра охорони здоровʼя Сергій Дубров.
“Для створення протоколу, потрібно сформувати мультидисциплінарну робочу групу, в яку б входили фахівці різних спеціальностей. Профільні громадські організації можуть подавати кандидатури лікарів, для створення фахової та ефективної робочої групи”, — наголосив він.
Як зазначила заступниця голови НСЗУ Ірина Кондратова, за перші два місяці 2024 року в ЕСОЗ внесені дані щодо 653 унікальних пацієнтів, які потребували в домашніх умовах респіраторної терапії або залежали від кисневої підтримки. “Це і інвазивна і неінвазивна вентиляція, а також — оксигенотерапія в межах паліативного пакету програми медичних гарантій”, — інформувала Ірина Кондратова.
Також заступниця Голови НСЗУ наголосила: “Для того аби державні кошти дійшли до найважчих паліативних хворих, які потребують тривалої респіраторної терапії, необхідно створити чіткий стандарт медичної допомоги з визначеними критеріями та алгоритмом відповідальності за надання пацієнту паліативного статусу, за якими до відповідних пакетів ПМГ потрапляли б лише ті хворі, які дійсно цього потребують. Але на початку цієї дискусії необхідно визначити, якою ми бачимо систему паліативної допомоги в Україні, яким чином респіраторна терапія в домашніх умовах за місцем перебування пацієнта має бути інтегрована в пакет ПМГ, лікарі якої спеціальності мають надавати супровід пацієнту на інвазивній або неінвазивній вентиляції вдома, який склад мультидисциплінарної команди може задовольнити потреби такого пацієнта та його родини, яка кратність візитів в залежності від діагнозу та клінічного стану. Для того щоб приймати зважені управлінські рішення необхідно мати достовірну статистику щодо кількості паліативних пацієнтів, нозологічної структури та потреб саме у респіраторній терапії. Фінансова складова не може бути основною у одноосібному визначенні лікарем будь якої спеціалізації паліативного статусу його пацієнта. Зміни потрібні саме для того, щоб найважчі клінічно та найбільш ресурснозатратні пацієнти отримували вентиляційну підтримку у безпечних умовах під супроводом мультидисциплінарної команди за міжнародними стандартами і безоплатно”.
За підсумками круглого столу учасники підтримали необхідність створення робочої групи, яка займатиметься питаннями надання респіраторної підтримки вдома та розроблятиме протоколи лікування та маршрути пацієнтів. Усі присутні наполягали на необхідності внесення змін до галузевих стандартів надання паліативної допомоги та нормативно-правових актів, що регулюють механізм отримання дихального обладнання та витратних матеріалів пацієнтами вдома.